Міністерство освіти і науки України Національний університет „Львівська політехніка” Кафедра телекомунікацій Курсова робота з дисципліни: „Оптичні та радіоканали телекомунікацій” на тему: “Мережі синхронізації і розрахунок основних параметрів мереж тактової синхронізації СЦІ” Львів - 2006  ЗАВДАННЯ НА КУРСОВУ РОБОТУ Аналіз технічного завдання Основні поняття Призначення системи синхронізації Основні параметри системи синхронізації Методи синхронізації Ієрархія джерел синхронізації Режими роботи джерел синхронізації Характеристики джерел синхронізації Синхротраси Архітектура системи синхронізації Відновлення працездатності системи синхронізації при аваріях 8.1. Методи захисту систем синхронізації 8.2. Вибір джерела синхронізації на основі таблиць пріоритетів 8.3. Повідомлення про статус синхронізації 8.4. Канали передачі SSM 8.5. Вибір джерела синхронізації на основі SSM 8.6. Реконфігурація системи синхронізації на основі SSM і таблиць пріоритетів Мережа тактової синхронізації України Висновки Література АНАЛІЗ ТЕХНІЧНОГО ЗАВДАННЯ Необхідність надання сучасних послуг електрозв’язку з якістю, що відповідає світовому рівню, стимулювала інтенсивні дослідження в області синхронізації мереж. Поряд з теоретичними пошуками вивчався закордонний досвід, освоювалась сучасна техніка синхронізації і методи вимірювань в процесі лінійний досліджень. Обговорювались структурні аспекти розвитку мереж синхронізації. В першу чергу це відноситься до принципів розміщення пристроїв синхронізації і розподілу її сигналів у відповідності з технічними вимогами до пристроїв, каналів, стиків і сигналів синхронізації. Технологія СЦІ, на відміну від ПЦІ, вимагає надійну мережеву синхронізацію. Мережа СЦІ має більш жорсткі вимоги до синхронізації. Окрім цього, синхронізація стала відігравати важливу роль в мережевих технологіях, наприклад АТМ і ІР, при передачі сигналів реального часу, а теж в системах мобільного зв’язку. На цифровій мережі необхідно забезпечити тактову(поелементну), циклову та над циклову синхронізацію. Тактова синхронізація здійснюється за частотою, щоб досягти однакових тактових частот всіх трактів передавання, та за фазою, щоб досягти однакових (чи кратних тривалості циклу передачі) затримок групових сигналів у будь – яких напрямах зв’язку. На кожній станції мережі тактова частота у трактах передавання визначається її тактовим генератором (ТГ), а у трактах приймання – ТГ зустрічної станції. Якщо тактова частота, що приймається, перевищує частоту ТГ станції, то інформація у вхідні буфери записується з більшою швидкістю, ніж зчитується, що часом призводить до втрати окремих бітів. Якщо співвідношення частот зворотне, то інколи повторно зчитуються окремі біти і виникає спотворення інформації. Відповідно мають місце так звані проковзування першого і другого типів. Порушення циклової синхронізації призводять до проковзування циклів передачі (кадрів), втрат меж комірок АТМ тощо. Планування системи синхронізації має забезпечити припустиме число проковзувань Nпр за одиницю часу. Значення Nпр залежить від виду інформації, наприклад, для мовних сигналів 64 кбіт/с припускається до 300 проковзувань на годину (це прослуховується, як одне цокання за 5 хвилин), для факсимільного зв’язку – близько 100 проковзувань. Зважаючи на еволюцію цифрових мереж до мультисервісних, слід пам’ятати мінімальне Nпр, відповідне найчутливішій до проковзувань послузі зв’язку з урахуванням і можливих майбутніх послуг. Величина Nпр визначає вимоги до відносної стабільності ( тактових генераторів. Існує два основних режими синхронізації мережі – асинхронний (плезіохронний) та синхронний. У асинхронному кожна станція має свій незалежний ТГ, а відносне відхилення тактових частот будь – яких двох станцій мережі повинне відповідати умові |(m - (n| / (m ( (. У цьому режимі відмова будь – якого вузла мережі не впливає на синхронізацію інших вузлів, але неможливо виключити проковзування і тому ставляться підвищені вимоги до стабільності всіх ТГ без винятк...